Опис педагогічного досвіду

ОПИС ДОСВІДУ РОБОТИ

https://drive.google.com/file/d/0B9JbTf7qlkEPeFdQUHhzYnZ4bDA/view?usp=sharing

Створення творчого середовища на уроках математики

Нині зростання вимог до фахівців у різних галузях відбувається через інтелектуалізацію професійної діяльності людини. Наскільки б автоматизованим не було певне виробництво, вдосконалення та підвищення його продуктивності неможливі без здатності людини виконувати ефективно виробничі завдання, долати перешкоди, що виникають. Питання, які постають перед фахівцем, часто є несподіваними, нешаблонними, не передбаченими інструкціями, вони потребують оперативного вирішення, нестандартного підходу. І це не залежить від специфіки певної галузі, у якій працює конкретна людина. Дослідник евристичної діяльності В.Н.Пушкін відзначав, що у професіях, де висуваються високі вимоги до кмітливості людини, „рівень навченості відіграє істотно меншу роль, ніж здатність швидко приймати відповідальні рішення у складній оперативній ситуації”. На державному рівні економічно вигідно формувати особистість, яка спроможна і бажає вчитися та самовдосконалюватися протягом усього життя.

Упродовж останніх десятиріч було немало спроб реформувати освіту. І зорієнтованість перебудови освіти в цілому на формування творчої особистості людини, її творчих здібностей, творчого мислення не є новою. Входження України до Болонського процесу вимагає збільшення обсягу самостійної роботи студентів (майбутніх фахівців), підвищення рівня її продуктивності. Але не можна розвивати те, що не сформовано. Самостійності також необхідно навчати, озброюючи учня або студента методами та прийомами ефективної самостійної навчально-пізнавальної діяльності.

Викладачі вищих навчальних закладів зауважують, що з року в рік збільшується кількість тих першокурсників, які не вміють працювати самостійно. Але чи є вина школи в цьому? Учителі математики постійно шукають відповідь на запитання: як встигнути розглянути визначений програмою навчальний матеріал в умовах зменшення навчального часу на вивчення математики? То чи може реально учитель виділити час ще й на навчання учнів вчитися самостійно?

Формування здатності до продуктивної самостійної роботи в процесі навчально-пізнавальної діяльності, спроможності творчо усвідомлювати та застосовувати знання (встановлювати незвичні зв'язки, використовувати найефективніші у певному конкретному випадку методи, прийоми та засоби, знаходити нестандартні підходи) відбувається ще у школі.

Саме під час навчання математики закладаються основи для того, щоб учень у майбутньому став справді активним, самостійним і відповідальним суб'єктом власної професійної діяльності. Тому математична освіта справді є стратегічним ресурсом розвитку цивілізації. Можливості розвитку творчого мислення у процесі вивчення математики створюються самим змістом і логікою навчального предмета, але, звичайно, цього недостатньо: ефективність процесу залежить не лише від змісту навчального матеріалу, але й від тих методів, прийомів, організаційних форм і засобів навчання, які використовуються.

Зростає роль учня як активного суб'єкта навчально-пізнавальної діяльності в процесі розвитку його творчого мислення. Свідомим має бути не лише процес оволодіння знаннями та способами дій. Необхідною є умова усвідомлення учнем тих процесів, змін, які відбуваються з його особистістю. Це сприятиме прояву більшої активності учня, свідомому набуттю ним досвіду самовдосконалення, формуванню в нього прагнення до самовдосконалення як рушійної сили розвитку особистості.

Не секрет, що математика завжди вважалася і вважається одним з найскладніших навчальних предметів, але не можна переоцінити її особливу роль у розвитку мислення, формуванні творчої особистості. Повноцінне навчання математики у сучасному розумінні має за мету не лише отримання учнями ґрунтовних знань, але й озброєння їх умінням застосовувати знання творчо, нестандартно, постійно поповнювати систему знань; знаходити оригінальні методи, способи, прийоми розв'язування завдань та проблем; критично оцінювати результати власної діяльності.

У дослідженнях, які вже стали своєрідною класикою (Р.Арнхейм, Д.Берлайн, Дж.Гілфорд), стверджується, що творча діяльність - не тільки для „обраних”. Тому є необхідність у використанні систем, що спрямовані на розвиток творчого мислення всіх учнів у процесі навчання математики  у класах різних профілів. Різні форми мислення взаємодоповнюють і взаємозбагачують одна одну. Творчість можлива лише за умови органічної єдності, взаємозв'язку, взаємодоповненні мислення і практики. Проте творчість передбачає свободу мислення, але не анархію та хаос. Творча діяльність у процесі навчання неможлива без якісної системи знань і вмінь тих, хто навчає, і тих, хто навчається, без компетентності та професіоналізму вчителя.

Які ж є реальні можливості для створення творчого середовища в умовах диференційованого навчання без перенавантаження учнів і вчителів?

Для розвитку творчого мислення учнів в умовах диференційованого навчання математики необхідною є інтеграція процесів навчання та самонавчання, що ґрунтується на:

• доборі змісту математичної освіти, форм, методів і засобів навчання, що відповідають цілям і психолого-педагогічним особливостям учнів;

• активізації учня як суб'єкта творчого навчально-пізнавального процесу на основі усвідомлення власної спроможності здійснювати творчу діяльність у процесі навчально-пізнавальної діяльності з математики та своєї ролі у творчому процесі.

Таке усвідомлення базується на: 1) розумінні учнем відповідності наявної в нього інтелектуальної бази тій системі знань і вмінь, що застосовуються у творчій діяльності; 2) наявності та ступені розвитку в учня компонентів, притаманних особистості, яка спроможна розв'язувати творчі завдання, а саме загальних (особливостей сприймання, уваги, пам'яті, мислення тощо) та специфічних (математичні здібності); 3) наявності якостей особистості, що сприяють ефективній творчій діяльності (мотивація, воля, пра­цездатність тощо). Інтелектуальною базою учня назвемо систему його знань, умінь і досвід їх використання. У процесі навчально-пізнавальної діяльності з математики використовуються як система знань і вмінь з цих предметів, система загальнонавчальних знань і вмінь, так і системи специфічних знань і вмінь з інших предметів.

Розвитку творчого мислення учнів в умовах диференційованого навчання математики сприятиме:

1) реалізація диференційованого підходу під час вивчення нового матеріалу, незавершеність подання інформації та поступове зменшення кількості тієї інформації, що надходить від учителя; поступове диференційоване перекладання завдання пошуку нової інформації та опрацювання її на учня як суб'єкта навчальної діяльності; використання завдань на доповнення наявних відомостей новими деталями;

2) проблематизація навчальних курсів;

3) диференційований підхід до ступеня прямої та опосередкованої допомоги учням під час розв'язування завдань творчого характеру;

4) використання завдань, рівень складності яких поступово підвищується за рахунок варіативності умови відповідно до підвищення рівня розвитку творчого мислення учнів;

5) виконання завдання, що вимагають перебудови моделі ситуації відповідно до зміни умов і вимог.

Підвищенню результативності формування та розвитку творчих здібностей учнів під час навчання математики сприятиме використання системи, в якій:

враховуються: 1) психолого-педагогічні закономірності формування творчого мислення, особливості творчої навчальної діяльності сучасних учнів; орієнтація на сензитивні періоди розвитку; 2) специфіка передпрофільної підготовки учнів основної школи, профільної диференціації та професійної зорієнтованості навчання  у старших класах;

відбувається: 1) використання на різних етапах вивчення матеріалу різних форм організації занять, адекватних віковим та індивідуальним особливостям учнів конкретного класу, зокрема - рівню розвитку їх творчих здібностей, профілю навчання; 2)систематичне включення учнів до творчої самостійної роботи, доцільне співвідношення різних форм організації навчальної діяльності учнів; 3)використання спеціально створених систем завдань з предмету, спрямування матеріалу підручників, навчальних посібників на досягнення мети розвитку творчого мислення учнів.

Під навчально-пізнавальною діяльністю з математики, спрямованою на розвиток творчого мислення учнів, найперше розумітимемо формування готовності до творчості, створення навчального середовища, сприятливого для розкриття творчих якостей особистості. Готовністю до творчості назвемо прагнення до творчої діяльності та спроможність її виконувати.

У процесі створення такого середовища можна виділити такі блоки.

1. Організаційно - діяльнісний блок: особливості організації спільної діяльності в системах „учитель ↔ учень”, „учень ↔ учень”, „учитель ↔ учень ↔ учитель”, спрямованої на створення справжнього творчого середовища на уроках; умов для особистої участі всіх учасників процесу навчання (як учнів, незалежно від рівня їх навчальної успішності, так і вчителя).

2.Змістовний блок: особливості структури та змісту навчального матеріалу.

3.Операційний блок: особливості оперування навчальним матеріалом.

4.Мотиваційно-стимулюючий блок: особливості роботи вчителя в процесі організації та керування навчально-пізнавальною діяльністю учнів.

5. Особистісний блок: специфіка впливу (та самовпливу) на особистість учня з метою розвитку його творчого мислення.

У кожному з блоків доцільно виділити такі аспекти.

1. Організаційно-діяльнісний блок. Залежно від організації навчально-пізнавального процесу та ролі в ньому учня однаковий зміст і обсяг навчального матеріалу, що пропонується, може обумовлювати як різний тип мислення (емпіричне або теоретичне), так і різні його рівні (репродуктивне, реконструктивне, варіативне, творче).

1.1.Організація навчання учнів в умовах створення динамічних диференційованих груп.

1.2.Стимулювання самостійної діяльності учнів у процесі актуалізації знань і вмінь.

1.3.Залучення учнів до систематичної роботи у творчих групах.

1.4.Створення передумов для творчої, дослідницької діяльності через виконання довгострокових творчих домашніх завдань.

2. Змістовий блок.

2.1. Урізноманітнення спецкурсів з математики відповідно до обраного профілю навчання.

2.2. Підвищення уваги до доведення теорем та розв'язування завдань на доведення у класах усіх профілів.

2.3.Ширше використання завдань на побудову в основній і старшій школі.

2.4. Систематичне використання завдань на дослідження і залучення учнів до самостійного пошуку проблем для дослідження.

2.5. Збільшення уваги завданням на усні обчислення, „прикидки”. Так, нехтування усними обчисленнями у старших класах спричинило появу проблеми практичної безпорадності учнів в умовах, коли необхідно виконувати обчислення без калькулятора.

2.6. Використання систем завдань, рівень складності яких поступово підвищується за рахунок варіативності умови відповідно до підвищення рівня розвитку творчого мислення учнів.

2.7. Ширше використання в процесі навчання старшокласників завдань на кмітливість, на прогнозування, на розвиток уяви, інтуїції.

2.8. Перенесення акцентів у завданнях олімпіадного рівня із завдань на навченість та „інформованість” на такі, виконання яких надає можливість застосовувати оригінальні, нестандартні підходи.

3. Операційний блок. Особливості оперування теоретичними знаннями на різних етапах процесу навчання суттєво впливають на розвиток творчого мислення учнів. З цього приводу видатний психолог С.Л.Рубінштейн писав, що людина, яка навчилася щось робити, в результаті стає іншою. Існує взаємозалежність між тим, що людина вміє робити, і тим, що вона собою являє.

3.1.      Реалізація диференційованого підходу в процесі введення нового матеріалу, сутність якого полягає у:

1) побудові логіко-структурних схем теоретичного матеріалу;

2) урізноманітненні форм подачі та запису нового матеріалу (врахування особливостей аудиалів, візуалів, кінестетиків) і одночасне надання можливості кожному учню розвивати вміння опрацьовувати матеріал, по-різному презентований.

3.2. Застосування завдань на розвиток здатності трансформувати інформацію, моделі; на формування оперативності та легкості переходу від одного поняття до іншого; на перенесення акцентів.

3.3. Формування інтегративності мислення (самостійне встановлення зв'язків усередині теми, внутрішньопредметних та міжпредметних зв'язків).

3.4. Використання завдань на уявних моделях.

3.5. Запам'ятовування матеріалу на основі його творчого застосування, трансформування; використання асоціацій, метафор, незвичності у поданні.

3.6. Використання завдань на лаконізацію (мінімізацію) ілюстрацій.

3.7. Залучення учнів до самостійного виготовлення та застосування моделей у процесі розв'язування завдань.

3.8. Використання завдань на формування оперативності мислення (автоматизація вмінь без виникнення шкідливого автоматизму), на розвиток здатності користуватися результатами попередніх завдань для виконання наступних, на подолання стереотипів.

4. Мотиваційно-стимулюючий блок.

4.1.      Поступове зменшення інформації, що надходить від учителя (диференційоване перекладання завдань з пошуку нових відомостей та їх опрацьовування на учня як суб'єкта навчально-пізнавальної діяльності).

4.2.Диференційований підхід до ступеня допомоги учням під час виконання нетрадиційних завдань, завдань творчого характеру.

4.3.Використання прийому демонстрування „кадрів”, кожний з яких є кроком розв'язування.

4.4.Диференційований підхід до оформлення завдань, використання „експрес-розв’язань”.

4.5.Доцільне поєднання традиційних і новітніх технологій навчання.

4.6.Використання основ ергономіки для кращого врахування і застосування психологічних особливостей учнів з метою підвищення продуктивності навчально-пізнавальної діяльності.

5. Особистісний блок.

5.1. Виховання в учнів позитивного ставлення до себе, формування свідомого ставлення до самовдосконалення.

5.2. Розвиток в учнів здатності ставити перед собою мету.

5.3. Спеціальне ознайомлення учнів із специфікою організації творчої діяльності.

5.4. Організація самоосвіти на творчому рівні.

Усі запропоновані вище аспекти взаємопов’язані та взаємообумовлені, що надає можливість гнучко адаптуватися в процесі створення творчого середовища до конкретних умов навчання математики.
https://drive.google.com/open?id=0B9JbTf7qlkEPdW9LbDljYUg0OTQ